Ірпінь може стати спальним районом
Києва. Про це днями заявив колишній міністр регіонального розвитку і
будівництва Василь Куйбіда у статті для «Дзеркала
Тижня». За його словами, у Вишгороді, Ірпені, Обухові, Борисполі,
Броварах мають з’явитися сучасні комфортабельні райони Києва, з'єднані
автобанами з центром міста.
Василь Куйбіда: "Вирішити
ж проблему забезпечення киян новим якісним житлом повинні, згадавши про нинішні
околиці. Зовнішня лінія забудови повинна пройти по підкиївських містечках -
Вишгороду, Ірпеню, Обухову, Борисполю, Броварах. На основі цих містечок можна
облаштувати сучасні комфортабельні райони Києва, з'єднавши їх з центром
багатоканальним швидкісним трамвайним сполученням і автобанами. Щоб за короткий
час можна було доїхати з однієї частини міста до іншої", - зазначив
Куйбіда.
Як бачимо, половина
справи для перетворення Ірпеня на «спальний район» уже зроблена. Нова широка дорога
до Києва є і шлях до метро займає 15-20 хвилин. Розмови про тролейбус теж були.
Залишилось прокласти лінію, відремонтувати дорогу по Біличам до Кільцевої, щоб зробити
її швидкісною і все – Ірпінь практично стає районом Києва.
А хто ж такий
Куйбіда і для чого він робить такі заяви? Чи матимуть вони реальні наслідки?
Куйбідаа Василь
Степанович – Народний депутат
України 5-го та 6-го скликань, Голова Народного Руху України. Був головою консультативної ради Асоціації міст України; член
правління Фонду сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України;
віце-президент Спілки лідерів місцевих і регіональних влад України. З 2007 по
2010 роки міністр регіонального розвитку та будівництва України.
Куйбіда хоче стати
кандидатом в мери Києва. Останні два тижні на станціях метро роздавалася досить
непогана рухівська газета з Куйбідою на кожній сторінці. Тому він і робить ці
заяви. Однак, він є фахівцем у справі розвитку міст. Очевидно, що екс-міністр
мав можливість вивчити наявні проекти та концепції розвитку Києва. Відтак, його
слова не позбавлені змісту.
Чи краще стане
ірпінчанам від того, що місто може перетворитися на район Києва? Корінним
мешканцям мабуть ні. Їм не треба тут шум і завантаженість. Власникам квартир це
теж не потрібно. Хоча з іншого боку, зросте ціна на готову нерухомість. В
певному сенсі виграють і забудовники. Хоча, коли в Ірпінь прийдуть потужні
будівельні компанії, дрібні будівельні фірми не зможуть із ними конкурувати.
Отже, питань багато. Чи виграє влада міста? Мабуть ні. Згадаймо приказку про статус
першої дівки на селі.
Сьогодні можна обурюватися
перспективам перетворити Ірпінь на спальний районом. Але думаючи про це,
згадуються сторінки з Булгакова, коли Турбін чув, як били пушки під селом Святошино…
Це було всього 100 років тому. Є закономірний історичний розвиток мегаполісів і
його неможливо спинити.
Єдине, що ми
можемо: впливати на характер цього розвитку. Йдеться про те, наприклад, що
зараз в садочки Ірпеня черги по 700-800 діток. Батьки молодих сімей спішать
записатися в чергу одразу після пологового будинку. Якщо почнуть будувати
реальні висотки, то доведеться ставати в чергу раніше бронювання ресторану під
весілля. Бо черги будуть по кілька тисяч. Так, буде, якщо громада сидітиме
мовчки. Але може бути протилежна вимога громади: дозволяємо будівництво тільки
після введення в експлуатацію мережі садочків і шкіл.
Або приклад вирубки лісу. Як це не прикро визнавати, але сосни на пісковині в районі кільця по
новій дорозі, чи в районі кладовища рано чи пізно приречені бути вирізані.
Місто має рости і воно ростиме в бік Києва. Але є Біличанський ліс – справжня і
унікальна пам’ятка природи, через яку ми їдемо в столицю. Там гуляємо,
катаємося на велосипедах, збираємо гриби. З боку Коцюбинського, цей ліс активно
намагаються захопити ті, хто мають владу і гроші. Там на захист лісу діє
широкий громадський фронт, який вимагає в президента надати "Біличанському лісу" статус національного природного парку.
Це захистить ліс. А якщо до цієї ініціативи підключиться громадськість з цього
боку лісу, тобто, з Ірпеня, то й результат стане більш досяжним.
Отже, перед містом
Ірпінь, тобто, владою, громадою і тими ж забудовниками постають масштабні
виклики. В цій ситуації закритий діалог у форматі «влада – забудовники» не має
права на існування. Громада Ірпеня має стати суб’єктом цього діалогу. Тільки в
трикутнику «влада – громада – забудовник» можливе всебічне врахування і
узгодження інтересів. А в цьому зацікавлені усі сторони.
Бо чого варта влада
без підтримки громади? Така влада падає при першому серйозному струсі. Скаже центральна
влада: здавайте місто. То й здадуть. А чого вартий соціально безвідповідальний
забудовник? – того ж самого. Прийде велика компанія і витіснить його. А чого варта пасивна громада, яка мовчить? Вона варта, щоб її експлуатували і обдурювали. Відтак,
організовуймося і не мовчімо. Інакше, майбутнє нашого міста вирішать без нас.
Максим Плешко.
АВКІ – Асоціація власників
квартир Ірпеня
тел. 093-745-45-39
Немає коментарів:
Дописати коментар