26 березня в
ранковий час дорога до метро займала в мешканців Ірпеня в середньому годину. По
трасі була тягучка, а Біличі стояли. (В
суху погоду час на дорогу у нас йде 15-20 хвилин.) 27 березня, ми вирішили
випробувати електричку.
До речі, в перші два
дні стихії, коли не було автомобільного сполучення залізниця була єдиним адекватним
способом досягти столиці, або потрапити в Ірпінь.
Отже, зранку до
вокзалу «Ірпінь» ми дісталися машиною, де її й залишили. З вулиці Лісової, що в
районі нової дороги це зайняло 10 хвилин часу. По Ірпеню до вокзалу можна також
дістатись маршруткою чи пішки, що в середньому вартуватиме 20-25 хв.
На вокзалі о 8:45
нас чекала переповнена людьми платформа і черга до каси. Купили квитки. Прибула
електричка. Але виявилося, що впхатися в неї досить непросто. Бо багато людей,
теж кинули маршрутки і прийшли на залізницю.
Нам довелося бігти
в кінець поїзда, та стукати у вікна вагону, щоб люди пройшли в середину, бо
влізти в тамбур було нереально. Одначе, якось влізли. Двері зачинилися,
електричка поїхала. Одна з наших попутниць пояснила, що попередня електричка,
яка стартувала з Бучі була досить вільна, а ми потрапили на ту, що з їхала Тетерева.
Одначе, люди
втрамбувалися і стало легше. Дві проміжні зупинки, на яких пасажири виходили і ставало
вільніше. 15 хвилин і ми на «Святошино». Однак і тут виявилася складність.
Народ вивалив на платформу і всі пішли до метро. Довелося чекати поки спаде
потік, або тиснутися. Ми вибрали третій варіант. Пішли через ринок, двері в
який були відкриті в кінці платформи.
Відтак, пірнули в заповнений
перехід, дівчата стримали позиви до блювання від запаху там. Турнікети – і ми в
метро. У вагоні метро вже все було нормально. О 9:27 ми були на станції «Хрещатик».
Отже, до вокзалу станції
«Ірпінь» 10 хвилин машиною, 15 маршруткою, або 25 хвилин прогулянки. 15 хв. до
«Святошино» + 15 хв. до центру. Всього такий маршрут з дому до «Хрещатика»
зайняв у нас десь 50 хвилин. Якщо рахувати з Ірпінського вокзалу до станції
«Хрещатик» - це 40 хвилин.
Резюме. В
обстановці не ліквідованих наслідків стихії шлях до Києва електричкою значно
виграє по часовим параметрам. Зараз в годину-пік машиною чи маршруткою тільки
до метро їхати треба приблизно годину і то не факт. Причому, така дорога дає
ризик потрапити у ДТП. Недоліком шляху електричною є певне напруження і
штовханина. Але це триває не довго. А якщо долати перешкоди у веселій компанії,
то досить таки нічого є цей варіант.
Активісти АВКІ.
Немає коментарів:
Дописати коментар